..sobi posmihavsja ja sh4uro b. Vpiznav bu tebe. (do sebe ce kazhy). Ta tiko symno staje i jakosj znakovo, kolu, zhuvy4u shurokojy zhuttjevojy rikojy, - dva slova, re4ennja nikolu nepusanuh na paperi, prunosjatj nespokij y sercevuj m'jaz. Vin brunutj. Po njomy ne stikaje voda. Vibracija po vsjomy tily. Azh duhatu vazhko!
Jaksho pravda, sho vonu 4olovik i dryzhuna, to ja zbagnenno zazdrjy takum ljydjam: veseli, tyrbotluvi, dijaljnisni, nebajdyzhi, prekrasni osobu. Jakbu ja ne byv ykrajinomovnum - shykav bu dryzhuny y Xa. Tak zdalosja.. O, zhuttjeva stverdnoste, vidkruj peredi mnojy svoji vsi kartu..

о, найперше що? Найперше треба змінити аватарку на скайпі. Там зара серце роз"ятрене, але ізшите докупи. А те, що треба взяти у залізні обичайки - так це голову. Власну голову. Такого болю я ніколи не відчував. Можу, сказати із упевненістю. і це не часник, чи якась річ, яку не сприймає організм. Це - органічна біль. Вона почалася раніше, із певних ділянок голови. Але зараз, відчуваю, і це невідворотно, болить уся голова. БІЛЬ.. Фізична біль.. чи , може, це так треба, аби заглушити душевну біль, а?

Ой полечко, поле

Em          Am    Em     D   G
Ой полечко, поле туманом повите,
Am              G     D     Em    Em7
А на тому полі два козаки вбито.       | (2)

Один козак вбитий - багата родина,
Другий козак вбитий - бідна сиротина.  | (2)

На багатім сині вишита сорочка,
А на сиротині нема ні шнурочка.        | (2)

Над багатим сином плаче вся родина,
А над сиротою молода дівчина.          | (2)

Над багатим сином висока могила,
А над сиротою червона калина.          | (2)

Ой полечко, поле туманом повите,
А на тому полі два козаки вбито.       | (2)

 

як же ж там вчора? не пам"ятаю! не пам"ятаю, звідки береться пустка усередині. Я якийсь депресивний, мабуть. І думаю багато. Що краще соціопатія чи паранойя?? два взаємодоповнюючі поняття. бували моменти, коли ти викладався на повну, підтримуюючи друзів, їм робилося добре, а ти вмирав. Щоразу вмирав, поки тоненьким дзюркотливим джерельцем знову не наповнювався життям. може, це і пафосно, але річка не стала повноводою досі. Чому, мабуть, я й дозволюю собі прикрі думки, які потім призводять до поганого настрою і сварок. О, хто б мене зрозумів? Сьогодні мене не зрозуміли. Я чекатиму. І дізнаватимуся правду вчасно. А якщо ні, що тоді?

.. ти, Людино, не маєш до мене поваги, як до рівного Тобі представника? Чому дозволяєш собі те, чого я не дозволяю собі, бо знаю, що тобі буде це неприємно. Я стримую себе в обмежених умовиводах і постійно не хочу тебе образити, Людинко. Я шукаю ключі до нашого спілкування, але лиш слово пряме (напралене на Тебе) чи необережний натяк на неправоту і все - шквал негативних емоцій. Це лише може пригнічувати і повертати  до вибудови нецивілізованого, зависливого, неспокійного, безглуздого і пустого спілкування. пустого, бо призводить до пустки всередині, з якою...ой,як важко боротися!

Жінки - дивні створіння! ну, це звучить банально, але невже для повгного щастя (для їхнього повного щастя) треба мати перед собою усього лише мету??

і виявляється, ця мета має бути якось матеріальна оформленна, а потім, Любчику, ми з тобою поговоримо на духовні і філософічні теми. Не треба зі мною говорити на ці теми, витягуючи із себе слова. Треба бути такою, Жінко, щирою і справедливою.

якось мене насторожує те, коли люди не відповідають на гіпотетичні та імпровізовані питання, тобто питання-непитання, але вирази і фрази, які, можливо, і стосуються чогось особистого, але однозначнор є важливими...для мене хочаб! а тут отак ось зразу й ігнорують! цікаво, до чого це все дійде! треба не грузитися, треба аналізувати, тьреба брати від життя тільки позитив, таке, щоб не обтяжувало, бо потім, як "оютяжить" - будуть непереливки!

Втома навалилася на мене ментальна. Знову те, чого, здавалося позбувся. Відчуття неспокою, тривожності, безстихійності. А ні - знову повернулося!

тож подумалося мені, любий друже, що той, хто вміє робити добре справу з малечку - вже ніколи не зможе забути. от наприклад, як навчилася дитина свого часу ктатися на велосипеді, то вже ніколи не зможе покинути того. Хоч в одиннадцять її посади, то хоч у двадцять - а все одно крутитиме педалі (чи-то педалюватиме) вміло!) Бо навчилася змалечку.

зараз подивлюся, що там сьогодні надригав

Ага, згадав! отож, як ти пішов, я був дуже злий, бо не хотілося вірити, а все з егоїстичних переконань: хїтів про бегето речей у тебе запитати. як подолати? дешукати (хоча цього, мабуть, і не питав би, бо важко тобі було б віповідати). Одним словом, я б легше позбувся б своєї паранойї. від того відчуття, буває, тяжко і самотньо усередині. Від того, що одиноко - не хочеться нічого робити, або, виходить, ніколи і не вмів робити справу чітко, правильно і не калічачи себе. Із користю і задоволенням!))
Чому не можна використовувати цей час із користю?

сьогодні був у байраці, прекрасне місце

варто задуматися над такими речами, як раціональне використання. Це варто пристосувати до багатьох речей. Це необхідність.
Як, певне, необхідність прибирати за собою сміття. Відчуття чистоти, свободи від побутового сміття аналогічне до пунктуальності, до вчасної запланованої (чи ні) зустрічі у точно визначений час! а переходячи дорого завжди пам"іятати, що не запізнюється той, хто нікуди не поспішає!))))