urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb joj_kaminecb joj_kaminecb 2009-12-17T20:58:12Z urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:3922 2009-12-17T20:58:12Z 2009-12-17T20:58:12Z Ne vukljy4eno, sho holodu vidijdytj z Ykrajinu skoro! urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:3746 2009-12-16T22:24:48Z 2009-12-16T22:24:48Z 4omy meni cej Hto poslav vuprobyvannja, pro jake nikolu j ne dymav-ne gadav, jake je absoljytno protulezhnum do tuh pragnenj, v jaki viruv i pragnyv. Ba4y svoji pomulku, sho je naslidkom vlasnoji natyru,-j ne mozhy, 4asom zdajetjsja, nic vdijatu z sobojy. Vuprobyvannja.. Hm, bydy vvazhatu svoji "vuprobyvannja" perevagamu!)) urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:3502 2009-12-15T22:01:18Z 2009-12-15T22:01:18Z ..не можна бути певним ніколи і ні в чому. ой, Боже,на які там відсотки можна говорити! все <br />для прикладу.<br />так вчило мене, що стався до людей так, як би ти того хтів<br />ак і вдавалося мені й запевняю, вдаватиметься, а от не можна себе вберегти від ненависті й тих емоцій, що хоч коли пливли з власної дурної голови.<br />питання: чи ти відчував коли-небуть відчуття роздратованості до людини без явної на те причини. я - так! все людина думає, що ..одним слово хомоцентризм! і о не бажаючи зла людям, ба навіть добра, до тебе повертаються твоїж емоції. Ти бісиш і хариш тих людей, що навіть і не думав ніколи, доя ких ти ставився з відкритою дішею.<br />одне й те саме, одне й те саме, одне й те саме, одне й те саме. І прикро, але маю ворогів, яких не заробляв. Вони самі підійшли до мене впритул. Підійшли й стали над моїм сплячим тілом. Стали і стоять!<br /><br />прикро вас усіх!<br />Господи прости мене! urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:3235 2009-12-15T21:52:26Z 2009-12-15T21:52:26Z час-від-часу виринає ця пісня і, на жаль, я-таки нічого не можу із собою ніц вдіяти!<br />острови<br />острови<br />острови<br />Навіщо знати вам те, що робиться мені в душі<br />тому<br />що я маю з кимось ділитися тим, що в тій таки душі<br />а коли видається така можливість..ги..кому то треба!?<br />кому, що й коли взагалі треба!<br />і попереджаю - пишу те, що маю на думці. з надією, що насправді цього ніхто не читає!<br />фаталіст? ні<br />настрій такий<br />умировитворений<br />краса нету в тому, що можеш писати все, все,все,все шо хочеш<br />і як того сам забажаєш!<br /><br />істинність музики<br />путаний текст<br />хвороба<br />й витримка<br />власна витримка, бо, здається, не варте й не варті всі власні переживання чиїхось очей.<br />я вперше почав для себе робити незвідані речі. Все раніше хтілося, щоб хоч і не залишалося всередині, але й не гнітило:<br />бувало писав смс, обдумував і не відсилав, а<br />зараз,<br />знаєте! і не пишу навіть<br />на корню й на пню<br />нищу в собі<br />хоча пишучи це, певне, лукавлю перед собою і перед тобою, Читачу!)))<br />боюся ніхто ніколи не второпає цеї нісенітниці!)))))<br /><br />KING CRIMSON<br /><br />Earth, stream and tree encircled by sea<br /> Waves sweep the sand from my island.<br /> My sunsets fade.<br /> Field and glade wait only for rain<br /> Grain after grain love erodes my<br /> High weathered walls which fend off the tide<br /> Cradle the wind<br /> to my island.<br /> <br /> Gaunt granite climbs where gulls wheel and glide<br /> Mournfully glide o'er my island.<br /> My dawn bride's veil, damp and pale,<br /> Dissolves in the sun.<br /> Love's web is spun - cats prowl, mice run<br /> Wreathe snatch-hand briars where owls know my eyes<br /> Violet skies<br /> Touch my island,<br /> Touch me.<br /> <br /> Beneath the wind turned wave<br /> Infinite peace<br /> Islands join hands<br /> 'Neathe heaven's sea.<br /> <br /> Dark harbour quays like fingers of stone<br /> Hungrily reach from my island.<br /> Clutch sailor's words - pearls and gourds<br /> Are strewn on my shore.<br /> Equal in love, bound in circles.<br /> Earth, stream and tree return to the sea<br /> Waves sweep sand from my island,<br /> from me. urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:3045 2009-10-25T10:48:39Z 2009-10-25T10:48:39Z ..sobi posmihavsja ja sh4uro b. Vpiznav bu tebe. (do sebe ce kazhy). Ta tiko symno staje i jakosj znakovo, kolu, zhuvy4u shurokojy zhuttjevojy rikojy, - dva slova, re4ennja nikolu nepusanuh na paperi, prunosjatj nespokij y sercevuj m'jaz. Vin brunutj. Po njomy ne stikaje voda. Vibracija po vsjomy tily. Azh duhatu vazhko!<br />Jaksho pravda, sho vonu 4olovik i dryzhuna, to ja zbagnenno zazdrjy takum ljydjam: veseli, tyrbotluvi, dijaljnisni, nebajdyzhi, prekrasni osobu. Jakbu ja ne byv ykrajinomovnum - shykav bu dryzhuny y Xa. Tak zdalosja.. O, zhuttjeva stverdnoste, vidkruj peredi mnojy svoji vsi kartu.. urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:2782 2009-07-24T20:50:58Z 2009-07-24T20:50:58Z о, найперше що? Найперше треба змінити аватарку на скайпі. Там зара серце роз&quot;ятрене, але ізшите докупи. А те, що треба взяти у залізні обичайки - так це голову. Власну голову. Такого болю я ніколи не відчував. Можу, сказати із упевненістю. і це не часник, чи якась річ, яку не сприймає організм. Це - органічна біль. Вона почалася раніше, із певних ділянок голови. Але зараз, відчуваю, і це невідворотно, болить уся голова. БІЛЬ.. Фізична біль.. чи , може, це так треба, аби заглушити душевну біль, а? urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:2441 2009-05-22T06:28:36Z 2009-05-22T06:28:36Z <h1 class="nomarg">Ой полечко, поле</h1><pre class="songwords"> Em Am Em D G Ой полечко, поле туманом повите, Am G D Em Em7 А на тому полі два козаки вбито. | (2) Один козак вбитий - багата родина, Другий козак вбитий - бідна сиротина. | (2) На багатім сині вишита сорочка, А на сиротині нема ні шнурочка. | (2) Над багатим сином плаче вся родина, А над сиротою молода дівчина. | (2) Над багатим сином висока могила, А над сиротою червона калина. | (2) Ой полечко, поле туманом повите, А на тому полі два козаки вбито. | (2)</pre>&nbsp; urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:2263 2009-05-10T07:21:08Z 2009-05-10T07:33:21Z як же ж там вчора? не пам&quot;ятаю! не пам&quot;ятаю, звідки береться пустка усередині. Я якийсь депресивний, мабуть. І думаю багато. Що краще соціопатія чи паранойя?? два взаємодоповнюючі поняття. бували моменти,&nbsp;коли ти викладався на повну, підтримуюючи друзів, їм робилося добре, а ти вмирав. Щоразу вмирав, поки тоненьким дзюркотливим джерельцем знову не наповнювався життям. може, це і пафосно, але річка не стала повноводою досі. Чому, мабуть,&nbsp;я й дозволюю собі прикрі думки, які потім призводять до поганого настрою і сварок. О, хто б мене зрозумів? Сьогодні мене не зрозуміли. Я чекатиму. І дізнаватимуся правду вчасно. А якщо ні, що тоді? urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:1940 2009-05-08T20:16:19Z 2009-05-08T20:16:19Z .. ти,&nbsp;Людино, не маєш до мене поваги, як до рівного Тобі представника? Чому дозволяєш собі те, чого я не дозволяю собі, бо знаю, що тобі буде це неприємно. Я стримую себе в обмежених умовиводах і постійно не хочу тебе образити, Людинко. Я шукаю ключі до нашого спілкування, але лиш слово пряме (напралене на Тебе) чи необережний натяк на неправоту і все - шквал негативних емоцій. Це лише може пригнічувати і повертати&nbsp; до вибудови нецивілізованого, зависливого, неспокійного, безглуздого і пустого спілкування. пустого, бо призводить до пустки всередині, з якою...ой,як важко боротися! urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:1619 2009-05-07T20:14:56Z 2009-05-07T20:14:56Z <em>підходив до зупинки, запізнюючись, куди треба. І бачу, що автобус наче той, що треба,&nbsp;а іншим буде довше їхати. Але не побіг..хоча ні, пригадую, що підбіг до нього, а вони, не дивлячись закрили двері, й поїхали собі у напряку,&nbsp;куди їм треба було. Я зачекав іншого автобуса і коли сів у нього, був впевнений, що я зможу обігнати і перегнати попередній. Так воно і сталося, мій, якщо його можна так назвати, обігнав, той, що закрив двері перед моїм носом - і все,&nbsp;я його більше не бачив. Пр що це мені каже? У моменти гострої необхідності стаються такі події, коли, здається, виходу немає і єдиноможливий вихід - і той, проїхав повз із зачиненими дверима. І все світ зупиняється, а навколо все вибухає не квітом, а гниллю, просто обривками й обламками бетону й газет.<br />А виявляється - той інший, другий автобус - це шанс,&nbsp;який дається при щирості душі і позитивному налаштуванню на шлях життєвий.Перешкода має сприйматися, як належне. І лише послідовним і поступовим рішенням проблеми можна з неї вийти, а не розчаруванням, коли здається увесь світ зупинився. Він ніколи не зупиняється, а ти, Людино, зупиняєшся в умовиводах і потім запізнюєшся завжди і назавжди...<br /></em><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:1487 2009-05-04T14:50:58Z 2009-05-04T14:50:58Z Жінки - дивні створіння! ну, це звучить банально, але невже для повгного щастя (для їхнього повного щастя) треба мати перед собою усього лише мету?? <br /><br />і виявляється, ця мета має бути якось матеріальна оформленна, а потім, Любчику, ми з тобою поговоримо на духовні і філософічні теми. Не треба зі мною говорити на ці теми, витягуючи із себе слова. Треба бути такою, Жінко, щирою і справедливою. urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:1103 2009-04-23T19:45:56Z 2009-04-23T19:45:56Z якось мене насторожує те, коли люди не відповідають на гіпотетичні та імпровізовані питання, тобто питання-непитання, але вирази і фрази,&nbsp;які, можливо,&nbsp;і стосуються чогось особистого, але однозначнор є важливими...для мене хочаб! а тут отак ось зразу й ігнорують! цікаво, до чого це все дійде! треба не грузитися, треба аналізувати, тьреба брати від життя тільки позитив, таке, щоб не обтяжувало, бо потім,&nbsp;як &quot;оютяжить&quot; - будуть непереливки! urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:946 2009-04-22T20:50:46Z 2009-04-22T20:50:46Z Втома навалилася на мене ментальна. Знову те, чого, здавалося позбувся. Відчуття неспокою, тривожності, безстихійності. А ні - знову повернулося! urn:lj:livejournal.com:atom1:joj_kaminecb:618 2009-04-21T20:16:17Z 2009-04-21T20:16:17Z тож подумалося мені, любий друже, що той, хто вміє робити добре справу з малечку - вже ніколи не зможе забути. от наприклад,&nbsp;як навчилася дитина свого часу ктатися на велосипеді, то вже ніколи не зможе покинути того. Хоч в одиннадцять її посади, то хоч у двадцять - а все одно крутитиме педалі (чи-то педалюватиме) вміло!) Бо навчилася змалечку. <br /><br />зараз подивлюся, що там сьогодні надригав<br /><br />Ага, згадав! отож, як ти пішов, я був дуже злий, бо не хотілося вірити, а все з егоїстичних переконань: хїтів про бегето речей у тебе запитати. як подолати? дешукати (хоча цього, мабуть, і не питав би, бо важко тобі було б віповідати). Одним словом, я б легше позбувся б своєї паранойї. від того відчуття, буває, тяжко і самотньо усередині. Від того, що одиноко - не хочеться нічого робити, або, виходить, ніколи і не вмів робити справу чітко, правильно і не калічачи себе. Із користю і задоволенням!))<br />Чому не можна використовувати цей час із користю? <br /><br />сьогодні був у байраці, прекрасне місце<br /><br />варто задуматися над такими речами,&nbsp;як раціональне використання. Це варто пристосувати до багатьох речей. Це необхідність.<br />Як, певне, необхідність прибирати за собою сміття. Відчуття чистоти, свободи від побутового сміття аналогічне до пунктуальності, до вчасної запланованої (чи ні) зустрічі у точно визначений час! а переходячи дорого завжди пам&quot;іятати, що не запізнюється той, хто нікуди не поспішає!))))